У Житомирі відкрито пам’ятник митрополиту Іларіону ( І. Огієнку)

         Благі справи завжди благословенні Богом

         Із гарним святковим настроєм  та квітами прибули брусилівчани до  обласного центру. Зробили це трохи раніше, щоб перед церемонією відкриття встигнути помилуватися чудовим виглядом оновленої вулиці Михайлівської, поспілкуватись із добрими друзями. Нам пощастило зустріти тут знаного в Україні й за кордоном огієнкознавця, професора й академіка АН України в одній особі –Миколу Степановича Тимошика -  людину, яка не тільки повертає нам безцінну спадщину митрополита Іларіона, а й навертає нас на шлях пізнання самих себе, свого місця в історії, прагне до відродження свідомого українства, необхідного для утвердження сильної та успішної нації на європейському просторі. Микола Степанович люб’язно запросив нас до кав’ярні, де за філіжанкою кави розповів про свої враження від поїздки в Америку, з якої нещодавно повернувся та де йому пощастило розшукати унікальні книги митрополита Іларіона.

         Розпочалась церемонія відкриття та освячення пам’ятника з молебню, який був проведений у Свято-Михайлівському соборі високодуховними особами: Патріаршим намісником, митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Білоцерківським Епіфанієм, Преосвященнішим владикою Житомирським і Овруцьким Паїсієм, єпископами та духовенством Української Православної Церкви Київського патріархату, серед яких був і настоятель Свято-Воскресенського храму Олег Романина.

         Величний церковний спів, здається, долинав до самих небес, що раптом відгукнулись рясним благодатним дощем, - так, ніби сам Усевишній поблагословив та окропив святою водою і пам’ятник своєму вірному служителю, і людей, що з вірою і молитвою прийшли на цей захід. Серед них були представники  міської та обласної влади, науковці, письменники, студенти, гості Житомира.

         Ось біле покривало спало, - і перед присутніми відкрилась гранітна постать митрополита Іларіона. Умиротворений вираз обличчя, у якому простота й доброта гармонійно поєднані зі шляхетністю та побожністю…У руках митрополит тримає Біблію, над перекладом якої на рідну мову він працював 40 років.

         Один за одним звучали виступи.  Міське та обласне керівництво підкреслило роль І. Огієнка як духовного фундаменту в житті нації та у відродженні Житомира.  Зацікавлено люди слухали промови творців пам’ятника: скульптора В.Фещенка та архітектора В. Головатенка. Вони розповіли, що скульптуру виготовлено із запорізького сірого граніту, що весь монумент заввишки 3 метри (2,3 м. – постать митрополита і 70 см. – постамент). Вдячними оплесками нагородили присутні спонсора та мецената – підприємця Олександра Медведюка, адже це саме він втілив у життя проект, який із 2000 року пролежав десь на полиці, бо  не знайшлося коштів на його реалізацію ( на той час це близько 60 тисяч доларів). Дізнавшись про даний проект, він вирішив увічнити пам’ять про великого українця, видатного вченого і громадського та церковного діяча, який багато зробив для відродження України, здійснив переклад Біблії на українську мову. У ті хвилини думалось: щира шана тим заможним українцям, котрі не шкодують грошей для відродження духовності та освіти, розуміють та підтримують народних митців.

         Уважно та з цікавістю усі слухали змістовний та зворушливий виступ почесного гостя  із Києва Миколи Степановича Тимошика, який розкрив велич постаті митрополита Іларіона, розповів про тернистий шлях, яким доводиться повертати  його спадщину в Україну. Також Микола Степанович акцентував увагу на важливих цьогорічних датах, пов’язаних із іменем Огієнка, а саме: 135-річчі із дня народження, 100-річчі із часу видання книги « Українська культура» і 55-ій річниці з моменту виходу у Лондоні Біблії, переклад якої на українську мову зробив Іван Огієнко. Завершуючи свій виступ, академік висловив побажання, щоб до цього пам’ятника приходило багато людей, щоб вони очищалися, ставали українцями. А « найкращим пам’ятником Огієнкові буде читання його томів та прагнення робити те, до чого він закликав, - стверджувати українську Україну».

         Емоційним та проникливим був і виступ голови нашої об’єднаної громади Володимира Васильовича Габенця, який – і це знають усі – докладає найбільше зусиль та коштів, щоб  відродити у Брусилові всі пам’ятні місця, пов’язані з іменем  Огієнка. А сказати було що, адже із 2012 року, коли ми відзначали 130-ту річницю із дня народження митрополита, Володимир Васильович узяв особисте зобов’язання: відродити Свято-Воскресенський храм – церкву, у якій молився І.Огієнко. І це будівництво вже поетапно здійснюється. Також до цього зобов’язання щороку додається багато супутніх ініціатив та планів. Це і встановлення пам’ятного знака при в’їзді в Брусилів, де викарбувані слова І.Огієнка « Живімо в єдності!» ; і відновлення криниці, яку копав Огієнко; і проведення районного історико-літературного  конкурсу для учнівської молоді « Духовні скарби І.Огієнка» та нагородження переможців солідними грошовими преміями; і спонсорська допомога для видання книг місцевим літераторам, краєзнавцям, а також для здійснення екскурсій до  музею ім. І.Огієнка…А нещодавно за сприяння голови ОТГ закладено сквер Пам’яті та Духовності на місці давнього кладовища, де колись були поховані  Огієнкові батьки;  також на минулій сесії селищної ради було прийнято рішення про виділення коштів для   видання двохтомної праці М. Тимошика , присвяченої І.Огієнку.

         Володимир Васильович привітав усіх із такою важливою подією, як відкриття пам’ятника духовному наставнику нашої нації у обласному центрі,  подякував творцям та меценату, усім небайдужим громадянам, хто, попри негоду, прийшов на урочистості,  гостинно запросив усіх присутніх обов’язково відвідати Брусилів та музей ім. І. Огієнка, а також подарував книги митрополита Іларіона та поклав квіти до підніжжя пам’ятника.

          Протягом усієї церемонії звучали українські пісні у виконанні нашого народного Брусилівського ансамблю «Чарівниця». Вони   нікого не залишили байдужим. Захоплення й здивування було на обличчях присутніх, коли вони довідались, що улюблена пісня українців  «Ой у вишневому саду», яку чудово виконали наші аматори сцени, має автора, і цей автор – І. Огієнко.

         Наприкінці церемонії високодуховні особи відзначили творців пам’ятника патріаршими нагородами та прозвучав духовний гімн України у виконанні хору  «Аксіос» (м. Київ).

         Із незабутніми враженнями та душевним піднесенням повертались ми додому, у Брусилів. А там нас чекала ще одна чудова новина: благодатний довгожданий дощ нарешті пройшов і над нашим селищем. Це є вірний знак того, що благі  діяння завжди будуть благословенні Богом.

                                                                                                                                                Т.Г. Коваль, радник голови ОТГ