Болить в душі Афганістан…

  Кожного року в Брусилові проводяться заходи по вшануванню ветеранів боїв в Афганістані та в інших гарячих точках планети. Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. Кажуть, що час – найкращі ліки, хоча роки минають, але пам’ять вперто вертає усіх нас назад, коли недолугі керівники СРСР взялися наводити лад на чужих територіях, віддавали абсурдні накази. Український рахунок 10 років афганської війни: 160 тисяч українських хлопців пройшли пекло Афгану, 3 383 синів повернулися додому в цинкових трунах, 505 вдів, 711 дітей-сиріт, 12 тисяч юнаків лишилось інвалідами, 100 тисяч воїнів живуть з невиліковними хворобами, 86 синів у полоні, понад 4 тисячі солдат померло після війни. Не повернулися з Афганістану і наші земляки- Віктор Тимошенко та Юрій Крець, тож біля пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам в центрі Брусилова сьогодні були покладені квіти від райдержадміністрації, селищної і районної рад, від бойових побратимів...

   Нам, цивільним, важко уявити, скільки терпіння, мужності й мудрості знадобилось цим хлопцям, аби після життєвого зламу залікувати оголений нерв. Жити, просто жити… Про це звучало у виступах голови Брусилівської райдержадміністрації Кондратюка В.А., Брусилівського селищного голови Габенця В.В., голови Брусилівської районної спілки ветеранів Афганістану і воїнів-інтернаціоналістів Кучеренка В.В., в словах ведучих та в піснях і віршах під час заходу в селищному Будинку культури. Воїнам-інтернаціоналістам, які проживають на Брусилівщині, доля віщувала довго жити. Але їм і досі важко повертатися до тих страшних сторінок у своєму житті, та ще важче- вирвати ці спогади, знищити й забути. У тому, що ветерани війни в Афганістані знають ціну краплі людської крові, ціну людському життю та залишаються справжніми патріотами своєї країни, засвідчили і події українського сьогодення. Великою мірою дякуючи громадянській позиції воїнів-інтернаціоналістів України було зупинено кровопролиття на вулиці Грушевського у Києві, вони і сьогодні є в складі військових, які боронять кордони на сході нашої держави. Слава вам, воїни-інтернаціоналісти! Ми горді тим, що поруч з нами живуть відважні, мужні чоловіки. Низький уклін вам від усіх земляків!     

    Хай віра, надія і любов ніколи не покидають вас! Вірю, що в кожній українській родині завжди світитиме сонце добра, щастя та любові. Ясного, чистого неба дай, Господи, всім українцям. Оберігай їх від зла, несправедливості, неправди, насильства.

Г.Андреєва, методист СБК