Я чекаю на маму і тата!
Остання неділя вересня є дуже багатою на свята в Україні. Крім інших гарних свят, чудовим завершенням місяця можна вважати День усиновлення, яке святкується 30 вересня на православне свято святих Віри, Надії, Любові та їх матері Софії. Хіба це не збіг та натяк на те, що кожне самотнє, малесеньке серце завжди вірить в краще майбутнє, та надіється на любов самих найрідніших?
А що для кожного з нас, дорослих, спогади про дитинство? Це мамині теплі долоні, ніжні обійми ,безтурботність, татове сильне плече, мудрі поради…
День усиновлення - це день прояву милосердя та добра до дітей, що залишились без батьків та день поваги та шани до тих, хто своєю чуйністю старається допомогти їм знову знайти сім’ю. Усиновлення потребує відкритого, щедрого серця, яке віднайде в собі сили та обігріє змучену чеканням та самотністю дитячу душу.
Приємно відзначити, що Брусилівщина не стоїть осторонь цієї благородної справи, і наші великодушні земляки не тільки беруть під опіку, усиновлюють, а й створюють прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу для маленьких українців, що волею жорстоких обставин позбавлені піклування біологічних батьків.
Усиновлення - це особливе батьківство, благородний та непростий шлях до щасливої родини, адже діти-сироти – вони нічиї. У них нема мами, яка стіною захистить від ворожого світу, за них нікому заступитись і самі за себе постояти вони теж не можуть. Тому допомогти їм, протягнути руку підтримки та безмежної любові повинні ми.
Саме тому, до такого величного свята, Дня усиновлення, службою у справаах дітей, сім’ї та молоді селмщної ради за сприяння Віталія Журавського відбулась поїздка для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до Етнографічного комплексу «Українське село», де дітки мали змогу ознайомитися з українською стародавньою архітектурою, побутом та народними ремеслами, відчули себе нащадками та співучасниками могутнього української народу та культури.
Л.І. Мельник, начальник служби у справах дітей,
сім’ї та молоді селищної ради
