Єдність через кулінарію: як воркшопи у Соловіївському та Водотиївському округах об’єднали громаду

 3 листопада у Соловіївському та Водотиївському старостинських округах відбулися кулінарні воркшопи в межах проєкту “МайстерШеф по-Лазарівськи”, які вкотре довели, що кулінарія може стати не лише мистецтвом, а й потужним інструментом єднання громади, збереження традицій та підтримки одне одного.

Соловіївський округ: смак традицій і тепло спілкування

  Воркшоп у селі Дивин Соловіївського старостинського округу став не просто кулінарною подією, а справжнім простором живого спілкування, обміну досвідом і взаємної підтримки. Учасники ділилися сімейними рецептами, розповідали історії своїх родин і відкривали для себе нові кулінарні особливості регіону. Саме в такій атмосфері щирості та довіри народжувалося відчуття єдності між місцевими жителями та внутрішньо переміщеними особами. Також ми матимемо змогу скуштувати макові пироги старости округу пані Алли Радченко, які всі хвалили, а на скільки вони смачні Ви зможите дізнатися на фінальному фестивалі у селі Лазарівка.

  Захід засвідчив, що кулінарні традиції — це не лише про їжу, а про людські зв’язки, спільну пам’ять і турботу. Після кулінарної частини учасників запросили на екскурсію місцевою світлицею, яку провела директор Дивинського Будинку культури пані Оксана Кузьмич. Вона ознайомила гостей із побутом і традиціями місцевих жителів, показала автентичні експонати — рушники, старовинний посуд, предмети хатнього вжитку — та поділилася історіями їхнього походження.

  Ця екскурсія стала гармонійним продовженням воркшопу — зануренням у світ української культури, теплоти й духовного коріння. Такі щирі історії створюють атмосферу довіри, взаємоповаги та гордості за свою громаду.

Водотиївський округ: хліб, який об’єднує

  Того ж дня у Покришівській світлиці Водотиївського старостинського округу відбувся сьомий воркшоп “Кулінарні традиції Водотиївського старостинського округу”. Тут панувала особлива, по-домашньому тепла атмосфера. Старовинні рушники, глиняний посуд, справжня піч — усе це створювало неповторний колорит і нагадувало про глибокі українські корені.

  Учасники не лише обговорювали кулінарні звичаї краю, а й пригощалися свіжоспеченим хлібом із печі і домашнім медом, який подав наш захисник — пан Олег, військовослужбовець ЗСУ. Цей символічний момент — воїн, що передає людям хліб — став емоційною кульмінацією воркшопу, уособленням вдячності, миру та єдності. Бажаємо щоб кожен захисник якнайшвидше повернувся цілим та неушкодженим до своєї домівки до своїх рідних та близьких.

  Справжньою окрасою заходу стала розповідь пані Ліни Гудзь, директор Покришівського СБК, яка яскраво відтворила спогад про традиції свята Колодія. Її розповідь, наповнена образами, ніби перенесла присутніх у минуле, де живе народна душа.

А найбільше овацій отримала пані Руслана Онопрієнко, місцевий кухар, чия фарширована щука стала легендою дня. Учасники жартома підтримували її, обіцяючи, що навіть “неліквід від Руслани буде делікатесом”. Цей момент показав справжню єдність громади — коли кожного підтримують і надихають.

Кулінарія як простір єднання

  Обидва заходи стали яскравим свідченням того, що кулінарні воркшопи — це набагато більше, ніж просто зустріч про їжу. Вони — про людей, спогади, коріння та силу громади. Тут народжується розуміння, що кулінарія — це мова, якою говорять серця.

  Такі події допомагають людям різного віку, професій і життєвих обставин знайти спільну мову, згадати рецепти дитинства, відчути гордість за своє походження. Вони сприяють інтеграції ВПО, зміцнюють зв’язки між поколіннями та створюють основу для сталого розвитку громади.

Збереження спадщини і розвиток громади

  Кулінарні воркшопи — це також інструмент збереження нематеріальної культурної спадщини, формування позитивного іміджу території та розвитку локального туризму. Через такі зустрічі громада не лише зберігає свою історію, а й творить нову — сучасну, дружню й об’єднану.

  Такі події мають продовжуватися. Бо саме під час таких зустрічей оживають забуті рецепти, спогади й звичаї, які зберігають українську душу. Бо саме тут — за спільним столом — зникають кордони між “місцевими” і “переселенцями”, між поколіннями, між минулим і теперішнім.

  Проєкт “МайстерШеф по-Лазарівськи” довів: справжня сила громади — у взаємопідтримці, у щирості, у спільній любові до свого краю. І поки лунає сміх у світлицях, пахне свіжим хлібом і звучать українські пісні — громада жива, сильна і незламна.

  Якщо ви теж маєте старовинний рецепт, яким хочете поділитися, заповніть форму за посиланням — і, можливо, саме ваша страва увійде до збірника «Смак Брусилівської громади»: https://forms.gle/B6WVjR3wR79r2RoA6

   Дані заходи проведено в рамках проєкту «МайстерШеф по - Лазарівськи» та став можливим в межах програми “Єднання заради дії”, що втілюється IREX за підтримки Державного департаменту США. Захід є виключною відповідальністю ініціативної групи Шклярук Ірини Анатоліївни Брусилівської  громади Житомирської області та необов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.