Впродовж останніх років на території Брусилівської селищної ради відмічається зменшення кількості об'єктів централізованого водопостачання населення. Тому основним джерелом водозабезпечння залишаються власні свердловини або ж колодязі, вода яких може легко забруднитися весняними паводками, дощами, таненням снігу, ґрунтовими та стічними водами, агрохімікати тощо. Факторів, що впливають на якість колодязної води дуже багато, найнебезпечніші серед них - віруси та бактерії, хімічні агенти, які потребують ефективного знезараження колодязя та води.

Фото без опису

Грунтові води це не на 100% чиста вода, проходячи через грунт та різні породи, вода завжди забирає з собою різні розчинені мінерали, пісок, мул, глину, а так само деякі форми життя, які займають практично всі геологічні порожнечі, ґрунт містить сотні природних мікроорганізмів. Більшість мікроорганізмів, що знаходяться в ґрунтових водах, нешкідливі, але є й ті, які є патогенними, наприклад: бактерії кишкової палички, ентеровірус, гепатит А, та інше. Ці патогени можуть потрапляти в ґрунтові води через вигрібні ями, поверхневі води, забруднені стоки з фермерських господарств або пасовищ, що знаходяться неподалік.

Джерелами нітратного забруднення можуть бути внесення добрив поблизу джерел водопостачання, неправильне зберігання гною та інших відходів тваринництва або каналізація/туалет розташовані поблизу. Питання забруднення нітратами також загострюється через високий рівень розораності земель навколо сіл. Криниці є найбільш вразливими до нітратного забруднення.

З метою забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення варто нагадати про необхідність проведення основних профілактичних заходів при облаштуванні та утриманні джерел децентралізованого постачання (колодязів, каптажів тощо).

Колодязь не повинен розміщуватися в понижених, заболочених місцях та на ділянках де є загроза затоплення. Індивідуальний колодязь потрібно розміщувати на відстані не менш ніж 20 м, а громадський не менш ніж 50 м від джерел можливого забруднення (вигрібних ям та вигрібних туалетів, гноєсховищ, каналізаційних споруд та мереж, звалищ побутових відходів тощо). Необхідно забезпечити ізоляцію від проникнення поверхневих стоків. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин. Навколо колодязя повинно робити «глиняний «замок» глибиною 2 м та шириною 1м, з ухилом в бік від колодязя. Наземна частина колодязя (оголовок) влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева. Зверху оголовка влаштовують дашок. Навіс або оголовок вмішують у будку, навколо споруди повинні бути огорожа радіусом не менше 2 м з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покариттям від воріт до колодязя. Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, для забору води з колодязя необхідно використовувати відро загального користування. Заборонено використовувати для забору води індивідуальні відра.

Не менш, як раз на рік необхідно проводити планове обстеження колодязів, поточний ремонт та очищення. Після кожного ремонту або чищення слід проводити дезінфекцію споруд і знезараження питної води та лабораторне обстеження зразків.

Власники колодязів зобов'язані самостійно обслуговувати, захищати та підтримувати високу якість своїх запасів питної води, а також здійснювати лабораторний контроль її безпечності та якості з періодичністю, визначеною ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

 

Відділ державного нагляду

за дотриманням санітарного законодавства

Житомирського районного управління

ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області