ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ПРИ СПІЛКУВАННІ З ЛЮДЬМИ ПОХИЛОГО ВІКУ
1. дотримання розумних інтересів клієнта (соціальний робітник, розпочинаючи роботу, має піклуватися, передусім, про те, щоб принести найбільшу користь клієнту та суспільству. Він мусить допомогти клієнту визначити пріоритетність проблем, що виникли, а також переконання, погляди. Розпочинаючи роботу з надання соціальної послуги, соціальний робітник з’ясовує не лише проблеми і потреби клієнта, але і його бачення проблеми, можливі варіанти її розв’язання, кінцевий результат спільних дій. У будь-якому випадку останнє слово залишається за клієнтом, оскільки він має право самостійно вирішувати свою долю на основі власного життєвого досвіду, потреб і світогляду);
2. прийняття клієнта таким, яким він є (соціальний робітник не має права пред’являти до всіх клієнтів однакові вимоги та надавати однакові рекомендації, не враховуючи особистісний фактор та відповідні обставини. Ігнорування цього принципу значною мірою може знизити ефективність подальшої роботи, призвести до втрати довірливих стосунків між соціальним робітником і клієнтом);
3. відсутність упереджень по відношенню до клієнта (розпочинаючи роботу з клієнтом, соціальний робітник мусить пам’ятати, що кожна людина неповторна і має свої власні погляди, переконання, ідеї, інтереси, думки. Навіть якщо вони повністю суперечать поглядам і переконанням соціального робітника, він має тактовно викласти свою точку зору, не наполягаючи на ній);
4. конфіденційність (усе, що стосується клієнта, його особистого життя та виниклих проблем, є конфіденційною інформацією. Нерозголошення спеціалістом інформації, довіреної йому клієнтом про себе особисто чи про іншу людину є одним із провідних принципів співробітництва між соціальним робітником та клієнтом. Інформація про клієнта може бути повідомлена третім особам лише з безпосередньої згоди клієнта та з метою ефективного розв'язання існуючої проблеми);
5. доброзичливість (налагодити ефективну взаємодію з клієнтом, допомогти йому розкритися, проявити свої позитивні якості є необхідною умовою для створення атмосфери доброзичливості та взаємної довіри у соціумі. Доброзичливе ставлення до клієнта має спостерігатися на всіх етапах співпраці з ним: від моменту знайомства до етапу обговорення кінцевих результатів спільної взаємодії);
6. безкорисливість (не сподіваючись на додаткову винагороду фахівець намагається зробити якомога більше для свого клієнта, ніж це обумовлено посадовими інструкціями чи функціональними обов’язками);
7. чесність і відкритість (соціальний робітник не має права приховувати від клієнта інформацію, навіть із негативним забарвленням, а навпаки, він повинен, у делікатній формі повідомляти про результати дій, разом аналізувати причини невдач і визначати шляхи щодо найбільш ефективних дій і результатів);
8. повнота інформування клієнта про заплановані заходи (клієнт має бути повноправним суб’єктом процесу прийняття рішення, а не пасивним об'єктом впливу);
9. особиста відповідальність (розробляючи разом із клієнтом алгоритм спільних дій, соціальний робітник, володіючи арсеналом необхідних знань не лише щодо сутності проблеми клієнта та його потреб, а й щодо можливостей системи соціального захисту для її вирішення, кількості та якості засобів, необхідних для розв’язання проблеми, несе персональну відповідальність за наслідки свого рішення);
10. визнання права клієнта щодо прийняття самостійного рішення на будь-якому етапі спільних дій (клієнт як особистість має бути наділений усіма правами людини, в тому числі й правом самостійно визначати свою долю, стиль і спосіб життя, мати власні переконання, погляди).
Служба паліативного догляду (з наданням медико-соціальних послуг)
КУ «Центр надання соціальних послуг» Брусилівської селищної ради