Ми перезимували, вижили, продовжуємо свій шлях. У весни все за планом: на потрощеній землі зацвітуть квіти, повернуться птахи до осиротілих будинків, потече сік та забуяють сади. 

 Цьогоріч наша весна важка, осиротіла, оплакана слізьми українок, які щохвилини молять про захист для своїх рідних. Хочу обійняти вас, дорогі жінки, попросити у Бога надати вам можливість посміхнутися новому дню. Порадіти теплим променям та зрозуміти - треба жити далі. 

 Українська жінка заслуговує найгарніших квітів, найдобріших слів, найвищого визнання. 

 Хочу подякувати кожній із вас за те, що ви оберігаєте український рід, народжуєте дітей, захищаєте нас на фронті, невтомно працюєте,  зігріваєте теплом та завжди підтримуєте, навіть коли самі потребуєте допомоги. Ми обов'язково переможемо, бо тихенько жіночі губи промовляють молитву, шепочуть колискову,  співають душевну пісню. Нехай перемога , яка жіночого роду, настане якнайшвидше. 

 

З повагою, Микола Рудченко