Осінь посріблила скроні

Красивою задушевною піснею у виконанні народного ансамблю «Чарівниця» селищного будинку культури розпочалося свято, приурочене Міжнародному дню громадян похилого віку, Дню ветерана. В актовій залі селищної ради на зустріч з людьми поважного віку завітали селищний голова Володимир Габенець, перший заступник голови Брусилівської райдержадміністрації Олександр Ненюк, голова районної ради Ніна Рафальська, секретар селищної ради Алла Волошенко, голова районної організації ветеранів війни та праці Микола Гаєвський, заступник Коростишівського міжрайонного Пенсійного Фонду України в Житомирській області Людмила Липко, в.о.старости села Морозівка Тетяна Романенко, працівники КУ «Центр соціальних послуг» Брусилівської селищної ради. У п’яти номінаціях, а саме: «Їх юність обпалена війною», «У праці-краса людська», «Лиш сильний знов розправить крила», «Осінь посріблила скроні та серце і душа молоді», «Материнська любов і турбота» були цікаві і задушевні розповіді про учасника бойових дій Михайла Нікитенка з Брусилова, ветерана праці, кавалера кількох орденів та медалей Миколу Шубана із Нових Озерян, підопічних центру соціальних послуг, слухачів «університету третього віку», активних учасників ветеранського руху, особу з інвалідністю Надію Боклан та Антона Соколовського, багатодітну маму, ветерана праці Ганну Бондаренко з Брусилова. Всі вони отримали подарунки від селищної ради, їм присвячувались пісні у виконанні ансамблю «Чарівниця» селищного будинку культури, Олександра Бондаря, Олени Тищенко, Василя Цюпи. Приємно, що завдяки благодійникам – ТОВ «Брусилівський маслозавод», підприємцям Ользі Балибердіній, Івану Макаренку, Миколі Мілієнку, Володимиру Мілієнку, Володимиру Святненку, Павлу Городецькому та магазину «Каштан», учасники свята пригощались солодощами, продукцією, виробленою на Брусилівщині.

Старість ділять на різні періоди. Перший-це активна старість, коли людина, вийшовши на пенсію, нарешті почувається вільною та має намір переробити безліч справ, до яких раніше не доходили руки. І спочатку все йде, як задумане. Та з часом людина помічає, що дні стають усе коротшими, домашні справи відбирають вільний час. Очима все б зробив, а сил уже немає. Починаєш відкладати на потім. Але саме від кожної людини залежить, якою буде, є її старість, що для цього він чи вона зробив у молоді роки, як дбав про своє здоров’я. Щоб осінь життя якомога довше радувала людину, їй самій треба бути непосидючою, не дивитись на те, що скроні посивіли, а відчувати, що серце твоє і душа залишаються молодими, що ти потрібен дітям, онукам та правнукам. Нехай і надалі ваші душі та серця, наші дорогі та любі сивочолі матері і батьки, завжди будуть наповнені джерельною водою добра, віри та надії, щоб з кожним роком у нашій державі набирала обертів повага до людей старшого покоління.

Фото без опису