У межах проєкту, спрямованого на соціальну інтеграцію внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та посилення згуртованості громади, відбувся п’ятий воркшоп серії “МайстерШеф по-Лазарівськи”. Цього разу учасники зібралися у Ставищанському старостинському окрузі, а саме у салі Високе в місцевій світлиці, щоб зануритися у світ кулінарних традицій, згадати рецепти дитинства та відчути справжній дух спільності.   Ця подія стала своєрідним “серцем” серії наших зустрічей — вона підсумувала вже зроблене, показала прогрес і довела, що ми рухаємось у правильному напрямку.Захід став справжнім святом душевності, спогадів і смаків рідного краю. Учасники були активні, усміхнені, сповнені енергії та натхнення. Атмосфера доброзичливості, тепла і взаємоповаги створила справжнє відчуття родинного кола.

25 жовтня в Озерському будинку культури відбувся благодійний концерт, який об’єднав місцеву громаду навколо музики, щирості та добрих справ. Участь у заході взяли народний вокальний ансамбль «Калинонька» та аматори Биківського клубу, подарувавши присутнім теплі емоції, неповторну атмосферу свята та відчуття єдності.

Щороку 27 жовтня в Україні відзначають День української писемності та мови — свято, що символізує національну гідність, любов до рідного слова та збереження культурної спадщини. Українська мова об’єднує українців у всьому світі, передає історію народу, його традиції, пісні та літературні надбання. День української писемності та мови був заснований Указом Президента України у 1997 році. До цього часу в Україні його відзначали 9 листопада, у день пам’яті видатного історика та літописця Нестора Літописця, який вважається одним із творців писемної української традиції. Від 2023 року дата святкування перенесена на 27 жовтня, відповідно до переходу на новоюліанський календар, що узгоджує державні свята з міжнародними нормами обчислення днів.

  22 жовтня у Хомутецькій гімназії відбувся яскравий та смачний захід – фестиваль борщу “Борщ єднає”, який зібрав учнів, батьків, педагогів та гостей громади. Метою свята стало не лише вшанування національної української страви, а й зміцнення єдності, взаємопідтримки та родинних традицій.

Адже ми тримаємося, коли є за кого триматися. І витримуємо тому, що не самі. Підтримка — це не завжди великі жести. Іноді це дотик, погляд, присутність поруч. Тож цьогорічні активності у регіонах вчили помічати емоції, висловлювати турботу і підтримувати одне одного. Про них — у каруселі.